 |
|
Служіння суспільству - фундамент культури миру
|
|
Фундаментальні перешкоди для миру є внутрішніми, духовними. Цими перешкодами є упередженість, ненависть, егоїзм і байдужість, які часто тривають століттями. Зовні найбільш помітними є війна, експлуатація, економічна нерівність і таке інше. Однак все це є наслідками нашого ставлення і думок один про одного.
Шлях до звільнення від егоїзму і ненависті полягає в їхній протилежності – служінні і любові. Коли ми зосереджуємося на служінні іншим, навіть історичні вороги можуть співпрацювати для спільної мети.
На шляху до культури миру
Останні роки другого тисячоліття ознаменувалися надією на майбутнє, де переважає співпраця, а не протистояння. Генеральна Асамблея ООН проголосила 2000 рік Міжнародним роком культури миру і ухвалила документ під назвою „Декларація 2000. Принципи” Документ окреслив шість основних принципів:
• Повага до життя та гідності кожної людини без дискримінації і упереджень.
• Практика активного ненасильства, заперечення насильства в усіх формах: фізичного, сексуального, психологічного, економічного і соціального, особливо по відношенню до найбільш вразливих, таких як діти і підлітки.
• Розподіл часу і матеріальних ресурсів у дусі щедрості, щоби покласти край дискримінації, несправедливості, політичним і економічним утискам.
• Захист свободи вираження і культурного різноманіття, завжди віддаючи перевагу діалогу і слуханню замість фанатизму, приниження і відкидання інших.
• Заохочення поведінки споживача, яка є відповідальною, і розвиток діяльності, яка поважає всі форми життя та забезпечує баланс в природі на планеті.
• Сприяння розвиткові суспільства за повноцінною участю жінок і з повагою до демократичних принципів для того, щоби разом створити нові форми солідарності.
Розвиваючи цю ініціативу, Генеральна Асамблея проголосила період 2001-2010 років Міжнародним десятиліттям культури миру і ненасильства над дітьми світу. Нобелівська премія миру за 2001 рік була присуджена спільно ООН та її Генеральному секретарю Кофі Аннану.
Ці ініціативи ООН відображають бажання миру і гармонії серед народів світу. Однак навіть на час ухвалення Декларації тисячоліття 68 націй світу перебували в стані збройного конфлікту. В наступному 2001 році після терористичної атаки на США 11 вересня почався новий цикл воєн. Ескалація місцевих, регіональних, етнічних і релігійних конфліктів ілюструє нагальну потребу глобального переходу від культури боротьби до культури миру.
Культура миру не є тотожною політиці миру. Термін „культура миру” означає внутрішні фактори, які ведуть по шляху до миру. Культура передбачає спосіб мислення, самоусвідомлення і спосіб життя людей. Це колективний комплекс уяв, цінностей і переконань групи людей, на основі яких вони організовують своє спільне життя. Культура глибоко пов’язана з національністю, релігією, мистецтвом і традиціями. Таким чином, увага до культури миру змушує нас глибше замислитися над нашим становищем, як людей.
Корисно мати на озброєнні принцип, який може дати нам сили об’єднувати наші зусилля заради миру. Організуючим принципом культури миру є життя на благо інших. Культура миру не може бути нав’язана ззовні, вона плекається в серцях людей, які люблять мир, і поширюється назовні, як кола на воді від кинутого в озеро каменя. Починаючись з повсякденного життя особистостей з добрим характером, культура миру природним чином поширюється на гармонійні сім’ї, суспільства і нації, які керуються загальнолюдськими цінностями і принципами.
Декларація 2000 відображає цей принцип поширення від центру у твердженні, що мир „починається з мене і моєї оселі, поширюється на суспільство, а відтак на регіональний, національний та міжнародний рівні.”
Культура миру розвивається з плином часу. Наприклад, дієслова в Декларації 2000 відносяться до минулого (захистити, забезпечити), теперішнього (поважати, практикувати, поділяти, спілкуватися, слухати, сприяти, брати участь) і майбутнього (розвивати, створювати). Таким чином культура миру має своє коріння в основних загальнолюдських цінностях, розвивається шляхом взаємодії та співпраці і прагне до спільних цілей.
Мир часто визначають від протилежного – того, чим він не є. Мир часто розуміють як протилежність війні, як кінець конфлікту і відсутність боротьби. Якщо подивитися глибше, то мир є активним принципом балансу, гармонії та співпраці на всіх рівнях – від індивіда, сім’ї, громади до нації і світу. Крім того, культура миру включає відносини між людством і природою.
Цікаво зауважити, як ці аспекти відображаються в різних мовах. Санскритський термін „нірвана” часом перекладають, як мир, що означає відсутність бажань, прагнень, бентежних думок. Китайський ієрогліф „пінг”, яким позначають мир, має парні елементи, що символізують баланс між взаємодоповнюючими аспектами. Єврейський термін „шалом” передбачає більш активний принцип, включно з найвищим здоров’ям, довершеністю і цілісністю.
Таким чином, крім сприяння матеріальному розвиткові, культура миру об’єднує окремі групи у взаємовідносинах і допомагає різним людям відкрити те, що вони мають спільного, як люди.
Міжкультурний діалог значно збагачується, коли учасники з різним походженням співпрацюють для задоволення потреб інших людей. Коли ми співпрацюємо заради високих цілей, ми починаємо бачити щось більше ніж зовнішнє і усвідомлювати те, як багато ми маємо спільного як люди. Життя заради інших і розвиток більшої і кращої допомоги руйнує бар’єри і будує мости миру. Таким чином, служіння і мир є істотно пов’язаними.
Частина 1. Фундамент культури миру.
Культура миру це не казкова країна, яку можна проголосити на таких публічних форумах, як ООН. Вона має своє коріння глибоко в серцях людей із зрілим характером. Оскільки культуру формує характер її носіїв, культура миру залежить від миролюбних людей, чиї думки, почуття і дії зміцнюють мир. Люди з великим серцем шукають шляхи для розширення сфери своєї опіки. Такі особистості можуть розширити культуру миру до рівня сім’ї, суспільства, нації і далі, шляхом служіння іншим і праці для більш загального блага.
Служіння іншим розширює наше розуміння самих себе, збільшує нашу здатність любити інших, і дає нам сили сприяти добробуту суспільства і культурі миру. Ці основні життєві цілі зрілої особистості, відносини любові у родині, праця заради суспільства є основою, фундаментом культури миру.
А. Зрілий характер і внутрішній мир.
Культура миру починається з особистості. Її корінням є внутрішній мир. Характер формує все наше життя – наші думки, почуття, дії та їх мотивацію. Тому виховання характеру і серця заслуговує спеціальної уваги. Педагог Кевін Ріан визначає добрий характер як „Знання добра, любов до добра і дії добра”.
Можливості служіння стимулюють людей робити те, що вони вважають добрим і розвивати до цього любов. Отже, зрілий характер - це сукупність знань, емоцій і дій. Люди із зрілим характером:
- можуть відрізнити добро від зла;
- робити вибір на користь більшого добра, а також самих себе;
- виконувати свої зобов’язання;
- розвивати відданість життю на благо інших.
Люди зі зрілим характером керуються своєю совістю, щоби служити більшому добру. Вони визнають те, що є добром і бажають брати відповідальність. Це сумління виховується в родині, в школі та в суспільстві.
Наша совість спонукає нас виконувати свої зобов’язання. Служіння іншим надає безпосередні можливості вивчати важливість цілісності. Якщо ми обіцяємо працювати репетитором для дитини або писати листи старим людям, вони повинні мати змогу довіряти нам, в тому, що ми виконаємо свою обіцянку. Коли дитина вчитиметься більш успішно або стара людина отримує відповідь на лист, ми можемо радіти за них.
Люди із зрілим характером ставлять потреби інших вище своїх власних інтересів і відкривають свої серця для віддавання і прийняття любові. Таке тренування людяності, поваги, милосердя і служіння створює фундамент для зрілого характеру.
Наше серце, інтелект, воля і дії найбільш повно поєднуються через служіння іншим. Ми відчуваємо особистий мир і задоволення, коли здійснюємо бажання свого серця жити на благо інших. Це є основою фундаменту для культури миру.
Б. Гармонійні і люблячі стосунки.
Сімейний досвід допомагає підготувати людей до багатьох вимірів гармонійних стосунків, які розвивають культуру миру. Корінням сімейного миру є чоловік і дружина, які визнають, що вони народилися одне заради одного, присвячують себе життю одне заради одного і готові навіть загинути одне заради одного. Така присвята поглиблює їхні серця і характер, і це формує культуру сім’ї.
Сім’я надає можливість розвивати різноманітні емоційні зв’язки і виховувати чотири сфери серця. Серце людини росте через прийняття і реагування на батьківську любов. Серце брата росте через взаємодію між братами і сестрами, друзями і ровесниками. Серце подружжя росте в інтимних шлюбних стосунках. Нарешті, батьківське серце розвивається в процесі любові і піклування про дітей.
Батьківська любов є вертикальною віссю гармонії і миру. Гармонійна взаємодія між братами і сестрами та між чоловіком і дружиною встановлює горизонтальну вісь гармонії і миру.
Таким чином, любляча сім’я є підготовкою для розвитку люблячих гармонійних стосунків, які складають нашу другу життєву мету. Такі стосунки є початковим вираженням сфери миру і дають енергію для її поширення на всі суспільні відносини.
Досвід домашнього піклування сприяє добре збалансованому характеру і дає нам змогу будувати кращі стосунки з багатьма типами людей. Старшого чоловіка на вулиці треба шанувати як нашого дідуся. До жінки нашого віку слід ставитися, як до нашої сестри. Малі діти, які бавляться на шкільному майданчику, можуть розглядатися як наші діти чи молодші брати і сестри.
Служіння прокладає шлях до розширення нашого серця через зв’язки з людьми, яких би ми інакше ніколи не зустріли. Піклування одне про одного є природнім людським прагненням. Це прагнення побудувати дбайливе суспільство і дбайливий світ знаходить своє втілення в культурі миру. Це прагнення піклуватись можна розглядати таким чином: „Люди зголодніли по стосунках з іншими і допомога є чудовою можливістю для цього.... Поширення бачення того, як допомагати може звільнити їх енергію, відкрити їх серця і дати їм змогу задовольнити свої власні потреби через об’єднання з іншими і допомогу їм.”
Один підліток зробив таке зауваження після роботи в притулку для бездомних людей: „Коли я вперше прийшов до притулку, я думав, що злиденні люди виглядають по-іншому. Але я виявив, що вони такі ж як я. Вони просто пригнічені своєю долею. Я ніколи не усвідомлював, що так багато людей потребують моєї допомоги. Після проекту я зрозумів, що мені небайдуже до них”.
Найбільш живучі проблеми є наслідком елементарного браку поваги, розуміння і любові до „інших” – хто би ними не був. Це може бути стара людина на вулиці, або сусід, який не виглядає і не говорить так, як ми, або людина із серйозними фізичними вадами. Це навіть може бути хтось з нашої власної родини.
Завдяки служінню людина зустрічається з цією „іншою” людиною обличчям до обличчя. Проекти служіння часто призначені для відмінних від нас людей чи людей, що потребують спеціальної допомоги і підтримки. Через них учасники вчаться розуміти, поважати, співчувати і любити тих, хто відрізняється від них в їх школі, громаді чи в світі.
Найвища форма служіння сприяє балансу, коли кожний має можливість віддавати і можливість приймати. Коли є дисбаланс між віддаванням і прийняттям, обидві сторони втрачають. Ключем до балансу у стосунках є відчуття балансу всередині себе. Кожен має щось, видиме чи невидиме, що він може віддати і сприяти загальному. Готовність приймати любов від когось також є даром.
Кожен з нас здатний віддавати і приймати турботу, любов і співчуття. Чим більше ця природна здатність стимулюється і застосовується, тим сильнішою вона стає. Кожна нагода служити і контактувати з людьми, які відрізняються від нас, розвиває нову грань нашого серця і сприяє культурі миру.
В роботі заради більшого блага кується дружба, що виходить за рамки культури і національності. Така дружба розвивається не від обговорення відмінностей, а від роботи заради спільної мети в служінні іншим.
Такі узи розвиваються, коли люди поважають і цінують інших, працюють пліч-о-пліч для більшого добра, і демонструють співчуття і розуміння. Це - насіння миру. Коли служіння стає природним, радісним і вільним актом віддавання, воно є вираженням любові. Приймаючи дарунок, одержувач також виявляє любов.
В. Створення мирного суспільства
Існує фундаментальне людське прагнення розвивати свій потенціал творчості і майстерності, щоби покращити якість життя та залишити спадщину майбутнім поколінням. Мотивовані істинною любов’ю, люди відгукуються на суспільні потреби і потреби довкілля. Коли сфера служіння розширюється, розширюється і культура миру. Найбільш зразковими є люди, які присвячують себе добробуту всього людства.
Служіння може впливати на стосунки людини, суспільства і довкілля у багатьох напрямках. Наприклад:
• Люди можуть побачити речі в іншому світлі. Вони зрозуміють, якої шкоди завдає недбала, егоїстична поведінка.
• Люди набувають почуття відповідальності. Коли є проблема, не обов’язково чекати, що хтось її вирішить. Ті, хто дбає про суспільство, беруть на себе відповідальність за розв’язання проблеми.
• Люди набувають почуття приналежності. Вони відчувають себе цінними членами громади. Ті, хто служить, відкривають для себе, що вони є важливим ресурсом суспільства. Це почуття приналежності є особливо важливим для молодих людей, зменшуючи ризик наркоманії, насильства і розпусти.
• Люди здобувають задоволення від того, що зробили щось значне. Вони зможуть побачити позитивні результати своєї діяльності і відчути свою цінність. Такий досвід спонукає їх продовжувати шукати шляхи, щоби служити більшому добру.
• Такий досвід допоможе людям зрозуміти, що вони, як особистості здатні зробити значний внесок через служіння і таке служіння може сприяти культурі миру.
• Коли люди оцінюють рівень забруднення і очищують середовище, вони розуміють свою роль і бачать, як їх простий внесок змінює довкілля і якість життя своїх сусідів.
Хелен Лежетт в своїй книзі „Батьки, діти і характер” зауважила, що діти з низькою самооцінкою і низькими оцінками в школі, змінюються, коли починають допомагати суспільству. Молодь, яка має змогу дбати про інших через служіння має вищий рівень самооцінки, менше депресій, краще відвідує школу і має більше почуття суспільної відповідальності.”
Служіння розширює горизонти людини будь-якого віку. Увага людини починає розширюватися із „свого” „я” до „своєї” сім’ї, „свого” суспільства і нарешті до „свого” світу.
Служіння протистоїть егоїзму, як джерелу багатьох світових проблем. Замість прагнення лише власного щастя, свободи і добробуту, ми намагаємося зробити ці речі доступними для всіх людей. Такий досвід лежить в самій основі, самому серці культури миру.
Частина 2. Поширення служіння
Є багато вимірів служіння. Вони можуть включати школи, неурядові організації та урядові програми. Масштаб служіння може бути місцевим, національним або міжнародним. Служіння може бути короткостроковим і безстроковим. Люди можуть служити в рамках організованого проекту або спонтанно у відповідь на потребу.
Людям не треба далеко ходити за можливостями служити. Студенти можуть розвивати почуття гордості і відповідальності за свій навчальний заклад: прибираючи його будівлі, прикрашаючи майданчики, допомагаючи молодшим студентам.
Вдома діти допомагають батькам, а сім’ї дбають про родичів і сусідів. Люди будь-якого віку можуть присвятити свій час і таланти суспільній користі.
А. Стимулювання інтересу до служіння
Існує декілька підходів до стимулювання інтересу до служіння іншим:
• Оприлюднення потреб. Коли серця людей зворушені і вони можуть допомогти потребі, їх сумління спонукає їх відгукнутися.
• Відзначення зразкових людей. Члени сім’ї, вчителі, лікарі, сусіди та інші шановані люди, які живуть на благо інших, слугують прикладами альтруїзму.
• Використання засобів масової інформації. Пропаганда альтруїзму в масовій культурі. Показувати людей, які не байдужі до життя на благо інших.
• Заохочувати взаємність. Досвід отримання допомоги може викликати бажання віддати у відповідь або благодійникові, або іншим людям у потребі. Ніхто не є таким багатим, що йому нічого не треба приймати, або таким бідним, що він нічого не може дати.
• Надавати можливості для особистого росту. Служіння може бути організоване так, що дозволяє зустрічати нових людей, збагачувати життєвий досвід, оволодівати корисними навичками, кваліфікацією, і водночас зробити значний внесок.
• Поєднувати служіння з іншою діяльністю. Стимулювання і поширення служіння може поєднуватися з освітньою, соціальною і культурною діяльністю.
Б. Навчання через служіння
Навчання через служіння включають до навчальних програм ВУЗів і коледжів в багатьох регіонах США.
Навчання через служіння означає надання людям можливостей навчатися і розвивати характер і серце через служіння іншим. Воно включає програми, в яких учасники розвивають своє почуття турботи, співчуття і відповідальності, а також інтелекту через служіння і життя на благо інших в значних проектах.
Навчання через служіння має декілька аспектів:
• Викладачі, як наставники і вчителі, беруть активну участь разом із студентами.
• Студенти здобувають знання і навички, які сприяють їх освіті.
• Студенти мають змогу критично аналізувати свій досвід.
• Служіння задовольняє потреби, визначені суспільством.
• Ті, на кого направлене служіння, відіграють значну роль у процесі і направляють діяльність студентів і викладачів.
Навчання через служіння дає студентам можливість застосувати свої навички і знання в реальних життєвих ситуаціях.
Тема служіння є невід’ємною частиною моральної освіти. Просте вивчення цінності альтруїзму може дати знання про мораль, але не обов’язково виховає відповідну життєву позицію і впевненість, що моя допомога потрібна і не обов’язково розвине навички, потрібні, щоби допомагати ефективно. Щоби розвинути альтруїзм і почуття відповідальності (як і будь-яку іншу моральну якість), потрібна практика, яка об’єднує знання, почуття і дії.
Важливо виділити час в програмі для регулярного осмислення і запису досвіду служіння та його обговорення. Осмислення дає учасникам можливість вирішити пов’язати свій досвід від проектів служіння із повсякденним життям і розвинути спосіб життя, як служіння.
Шкільні програми служіння довели, що учасники цих програм розвинули почуття відповідальності і особистої цілісності. В дійсності, студенти, що мають проблеми з навчанням чи з низькою самооцінкою часто найбільше виграють від служіння іншим. Вони починають розуміти, що можуть змінитися, брати відповідальність і розв’язувати, а не створювати проблеми.
Майже будь-яке служіння може сприяти навчанню, особливо коли даються можливості для групового і колективного осмислення і обговорення.
В. Типи проектів служіння
Деякі типи проектів служіння дають чудові можливості для навчання: рятування, допомога старим людям, освітні проекти, природоохоронні і соціальні. Проекти, які пов’язують людей з різних культур, народів і рас роблять важливий внесок в культуру миру.
Рятувальна діяльність дозволяє учасникам підтримати суспільство або регіон, що потерпів від природного чи техноантропогенного лиха. Проекти можуть включати відбудову будинків, підприємств чи громадських будівель, оцінку збитків і потреб, допомогу бездомним, збір пакунків допомоги для потерпілих, роботу по профілактиці таких лих. Такі проекти дають учасникам змогу поставити суспільні інтереси вище особистих і усвідомити, наскільки ми потребуємо підтримки одне одного.
Проекти єднання поколінь особливо підходять для підлітків. Є багато способів, як молодь може допомагати старим людям: допомога одиноким людям по господарству, доставка харчів тим, хто не виходить з дому, робота в будинках і закладах по догляду за старими людьми, навчальні курси для старих людей та пропаганда турботи про старших громадян.
Існують можливості для спільної праці пліч-о-пліч старих і молодих. Багато людей продовжують активне життя і після сімдесяти. Молодь, яка працює разом з ними може успадкувати їх досвід і готовність служити.
Коли молоді і старі люди працюють разом в проекті це приносить користь і для одних і для інших. Молоді навчаються великій історичній мудрості старших, а старші відчувають свою цінність і потрібність, коли мають когось, кому можуть передати свій досвід.
Освітня діяльність також часто використовується в програмах навчального служіння. Найбільш поширеними тут є консультування і поради для ровесників. Однак існує безліч інших видів освітніх проектів. Наприклад, програми призначення „старшого брата” чи „старшої сестри” для опіки над конкретною молодшою дитиною чи новачком в колективі.
Інші проекти включають організацію збору коштів і речей для обладнання спортивних і дитячих майданчиків або для придбання комп’ютерів для місцевої школи. Студенти можуть лобіювати потреби громади. Крім надбання навичок і знань, учасники розвивають почуття турботи і відповідальності за інших.
Природознавчі та екологічні питання можуть бути джерелом конструктивних проектів. Вони можуть включати оцінку рівня забруднення місцевих водоймищ, посадку дерев, прибирання парків чи територій, прилеглих до річок, сприяння очищенню річок і озер, захист диких тварин, моніторинг якості ґрунтів, пошук шляхів зниження забруднення повітря, програми переробки відходів, усунення хуліганських написів на стінах.
Екологічні проекти заохочують учасників брати відповідальність за світ природи. Усуваючи наслідки байдужості і недбалості до довкілля, люди можуть краще зрозуміти, що означає бути відповідальною і дбайливою людиною.
Нарешті проекти служіння можуть зосереджуватися на соціальних проблемах або сприяти покращенню життєвих умов. Такі проекти дозволяють учасникам зосередитися на проблемі, яка є важливою для конкретної громади чи регіону. Проекти служіння можуть займатися такими проблемами, як голод, безпритульність, хвороби, бідність, наркоманія, насильство над дітьми, розпад сімей, зневажання цінностями та ескалація конфліктів.
Після завершення проекту його персонал, учасники і одержувачі допомоги повинні підтримувати і розвивати сердечні зв’язки, що сприятиме розвитку співпраці і подальшим проектам.
Тривалі сердечні зв’язки між людьми різного походження сприяють культурі миру.
Частина 3. Зв’язок між служінням і миром
Кожен так чи інакше може займатися служінням і це сприятиме культурі миру. Кожна людина, яку ми зустрічаємо є воротами на шляху до всього людства. Таким чином ми служимо кожній людині з таким серцем, ніби він чи вона представляє все людство.
А. Цикл навчання
В процесі служіння ми більше дізнаємося про себе. Це торкає наші глибинні почуття: серце і сумління. Ми стикаємося із своїми власними обмеженнями в своїй здатності співчувати і дбати. Наші стереотипи і упередження можуть бути спростовані в стосунках з людьми, які відрізняються від нас. Відмінне середовище може дати нам більш здорову перспективу для нашої власної ситуації – включаючи особисті проблеми і виклики.
Наші проблеми можуть здатися менш значними, коли ми маємо справу з людьми, чиї проблеми є набагато більшими. Це може стимулювати нас до пошуку розв’язання наших проблем і їх подолання.
Особистий ріст відбувається, коли ми готові залишити свої „зони комфорту” і кинути собі виклик. Тільки долаючи свої власні обмеження, ми можемо вдосконалюватися. Служіння, яке стимулює нас вийти за рамки нашого минулого досвіду, допомагає нам визнати, що ці обмеження знаходяться в нас самих, а не в оточенні. Тоді все стає можливим.
Служіння також допомагає нам зрозуміти інших і стимулювати любов і співчуття. Коли ми проводимо час, працюючи разом заради спільної мети з людьми іншої раси, національності чи релігії, в нас є можливість глибше зрозуміти одне одного. Ми вчимося сприймати одне одного як особистостей, а не як стереотипізованих представників невідомої, страшної чи ненависної групи. Командна робота природнім чином розвиває навички мирно розв’язувати конфлікти. Коли ми працюємо пліч-о-пліч, ми вчимося любити і поважати одне одного і ділити разом радість від успішної праці.
Через спільне служіння, ми розуміємо внутрішні причини суспільних і екологічних проблем. Ми стаємо частиною розв’язання проблеми, а не частиною самої проблеми. Такий досвід може стимулювати людей розвивати знання, навички і лідерські якості.
Уроки, які ми здобуваємо через служіння є цінним надбанням, яке ми використовуємо в будь-яких стосунках .Те, чому ми навчаємося в спільній роботі в команді, може вплинути на стосунки вдома, в школі, на роботі, в громаді тощо. Служіння розширює родинні зв’язки і відповідальність на більш широкі сфери суспільства. Людям потрібно вчитися громадянській відповідальності, щоби брати повноцінну участь в житті свого суспільства.
Особистий контакт з тими, хто страждає, може переважити захопленність людей самими собою. Люди можуть зрозуміти, що їхні проблеми не є такими унікальними чи важкими, і що є багато чого такого, за що вони можуть бути вдячні. Вчителі виявили, що коли служіння включене до шкільної програми, воно зменшує участь підлітків в бандах і суперництві. Навчання спільній роботі допомагає студентам виявити одне в одному нові таланти і здібності.
Зв’язок служіння з культурою миру означає поєднання служіння з розвитком серця і характеру, розвиток порозуміння і співпрацю серед різноманітних людей, і значний внесок в розв’язання суспільних і екологічних проблем. Це допомагає створити цикл навчання.
Служіння стає більш корисним, коли відводиться час для осмислення. Люди можуть багато чому навчитися, осмислюючи свою мотивацію, спостереження, реакцію, внесок і стосунки, які вони розвивають. Осмислення може бути спонтанним чи планованим, одноразовим чи регулярним. Баланс між дією і осмисленням дає досвіду служіння тривалий ефект. Зміни і розвиток відбуваються тоді, коли люди обмінюються одне з одним своїми враженнями, думками і досвідом.
Коли ми вступаємо в світ інакшої культури – осягаючи її фольклор, звичаї і мудрість – ми можемо глибше і по-новому зрозуміти свою власну культуру.
Б. Поєднання людей
Нашою природною тенденцією є життя в якості суспільних істот. Це означає, що ми, як індивіди природнім чином зорієнтовані на життя заради вищої мети. Однак, цей потенціал потребує розвитку.
Здоров’я нашого суспільства залежить від спільних зусиль його громадян. Загальновизнано, що можливості для служіння будують довіру і взаємність, створюють більш згуртоване суспільство. Американський педагог Томас Лікона зауважив: „Служіння, а не приватні інтереси, тримають наш світ вкупі. Якщо би дітей змалку вчили, що вони мають відповідальність, а також права, то було б менше підлітків і менше дорослих, які завжди відстоюють свої права і не мають жодного почуття обов’язку”.
Батьки і діти, які займаються служінням разом, розвивають сильніші зв’язки і створюють спадщину служіння іншим. Наприклад, члени сім’ї можуть працювати разом, готуючи і розповсюджуючи харчі, фарбуючи будівлі або прибираючи громадські місця.
Індивіди є членами сімей, а члени сімей мають спільну мету підтримувати свою сім’ю, а сім’я – підтримувати індивідів. Сім’ї разом складають громаду, а сім’ї мають спільну мету підтримувати свою громаду. В свою чергу, громада прагне підтримувати свої сім’ї.
Подібним чином громади складають більше суспільство націю і таким чином мають спільну мету підтримувати їх. В свою чергу нація повинна підтримувати свої громади. Глобальний мир підтримується, коли нації працюють заради благополуччя світу, а світ підтримує нації. Таким чином люди на кожному рівні пов’язані цілями, що з’єднані між собою.
Коли люди з різних рас, релігій і національностей працюють пліч-о-пліч в проектах служіння на благо інших, крига бар’єрів починає танути і люди відчувають свою спільну людяність. Люди можуть кинути виклик своїм обмеженням і навчитися працювати разом в гармонії. Це дозволяє їм розвинути свої серця і розширити свою зону комфорту у відносинах з тими, хто відрізняється від них. Служіння найкраще сприяє культурі миру, коли триваючі стосунки розвиваються між тими, хто зайнятий в служінні. Таким чином, громада, яка служить, показує взірець гармонії відмінностей.
Насіння миру розповсюджується, коли люди, які інакше б не зустрілися одне з одним, об’єднуються в акті служіння. Це розширення почуття ідентичності і почуття громади є одним з найбільших плодів служіння.
В. Залучення до співпраці
Іноді існує дисбаланс між тими, хто служить і тими, кому служать. Служіння часто робиться для людей, а не разом з ними. Коли ті, хто служать, виглядають вищими, ніж ті, хто в потребі, це може принизити людську гідність. В результаті бідні і потерпілі можуть розглядати себе, як жертви, а люди з більшими ресурсами можуть розглядати матеріальний добробут як джерело власної значущості та ідентичності.
Натомість кожен може бути запрошений приєднатися до мережі співпраці. Культура миру цінує внесок кожного, незалежно від його величини. Етика життя на благо інших стосується не лише матеріально забезпечених людей, вона застосовується до всіх членів людської родини.
Деякі організації застосовують саме такий підхід. Наприклад, коли „Дім людства” будує будинок, сім’я, яка буде в ньому жити, працює сотні годин пліч-о-пліч з добровольцями, щоби збудувати його. Одержувачі тварин (корів, свиней, курок) в Проекті Хайфера обіцяють ділитися потомством цих тварин з іншими сім’ями. Коли волонтери „Писемності Лаубака” навчають когось читати, ця особа в свою чергу сама зобов’язується навчити читати якусь іншу людину.
Цей підхід можна виразити у вислові: „Якщо ви даєте людині рибу, вона за день її з’їсть. Якщо ж ви покажете їй, як зробити вудочку і навчите її рибалити, вона і її сім’я їстиме рибу все життя.”
Г. Цілісний розвиток
Люди мають як фізичне тіло, так і духовну природу. Тому цілісний розвиток – це взаємозв’язок фізичного і духовного процесу. Якщо діяльність по допомозі зосереджена лише на подоланні голоду, бідності, хвороб і насильства лише фінансовими і матеріальними засобами, люди будуть продовжувати потерпати від цих проблем. Нестача грошей або доступу до товарів і послуг не є справжнім джерелом суспільних проблем. Тому необмежені суми грошей і товарів самі по собі не розв’яжуть цих проблем.
Фундаментальні проблеми завжди були моральними, етичними і духовними. Жадібність, егоїзм і ненависть не можуть бути ліквідовані лише самим розподілом фінансових ресурсів. Тому важливо надати розвиткові моральних та етичних вимірів.
Багато культур мають традиції взаємної допомоги. Коли конфлікт, переміщення чи катастрофа розриває ці традиції, цілісний розвиток шукає шляхи їх відновлення. Ідеал розвитку стимулює людей жити безкорисливо, практикувати взаємну любов і повагу, намагатися вийти за рамки культурних, політичних, релігійних і особистих обмежень, щоби створити громади миру і врешті решт культуру миру.
Д. Руйнування бар’єрів
Щире служіння на благо інших допомагає подолати образу і гнів. Люди з однієї групи можуть глибоко заховати в душі страх, гнів і образу проти людей іншої групи через упередженість, расизм, несправедливість, утиски і війну. Таким чином проекти служіння, спрямовані на побудову культури миру, запрошують представників від конфліктуючих груп змінити свої установки і працювати на благо інших. Коли люди бачать, як представники ворожої групи щиро працюють на благо інших, це може відкрити серця обох сторін.
Експлуатація має довгу історію конфліктів, що постійно спалахують. Індивіди, групи і нації, які відчувають себе вищими за інших, використовували одне одного найбрутальнішим чином. Служіння - це шлях протилежний експлуатації. В процесі служіння, місцевого чи міжнародного, люди починають дивитися одне на одного як на членів однієї великої родини.
Служіння відновлює правильні стосунки. Тому нам слід очікувати міжособистісних труднощів і навіть зустрічати їх як нагоду встановити кращі стосунки. Вони стимулюють будувати позитивні стосунки з важкими людьми і працювати з людьми з різних культур і рас. Особливо важко продовжувати служити коли ти оточений неприйняттям. Будь-яке служіння із серцем любові матиме якийсь позитивний ефект, навіть якщо його одразу не видно.
В чистому вигляді служіння є проявом любові, і може бути потужним засобом зменшення напруги і руйнування бар’єрів. Таким чином служіння може бути каталізатором культури миру.
Історичні образи тривають століттями і тисячоліттями без розв’язання. Переговори і договори не змінюють серця людей. Служіння має найбільший потенціал змінювати серця людей.
Е. Трансформація серця
Служіння має потенціал змінювати як того хто віддає, так і того, хто отримує. В акті служіння волонтери знаходять свою власну цінність примноженою завдяки тому, що інші визнають їх служіння. Крім того, одержувач допомоги може відчути свою цінність, дізнавшись, що хтось готовий жертвувати заради нього своїм часом, комфортом і ресурсами.
Як правило, на людей набагато сильніше впливає живий приклад людей, які живуть безкорисливим служінням, ніж гарні теорії. Люди, які служать, часто стають для інших людей втіленням, символом добра, яким вони і вся громада також можуть стати.
Соціологи виявили, що коли поведінка меншості сприймається більшістю як неординарна і доброчесна, рано чи пізно більшість рухатиметься по шляху шанованої меншості. Наприклад, Сере Москович стверджує: „Коли індивід веде себе так, як хотіла би вести себе більшість, він служить зразком і має ефект звільнення”. Акцент на служінні іншим може ініціювати трансформацію, яка зробить життя на благо інших невід’ємною частиною повсякденного життя.
Основою миру в усьому світі є культура миру, в якій ми вчимося будувати відносини, як в єдиній людській родині. В процесі служіння, місцевого чи міжнародного, люди розвивають почуття взаємопов’язаності і починають дивитися один на одного, як на членів однієї розширеної родини.
Є. Щастя і самореалізація
Французький лікар і філософ Альберт Швейцер зауважив: „Я не знаю якою буде ваша доля, але одне я знаю: тільки ті з вас будуть справді щасливими, хто шукає і знаходить способи служити”.
Відчуття миру тісно пов’язане з відчуттям радості. Ми відчуваємо радість, коли ми бачимо, що наші внутрішні ідеали втілюються у зовнішній реальності. Більше того, розвивати стосунки з іншими людьми, які мають схожі цінності, прагнення, досвід і інтереси є дуже приємним. Безпосередній досвід долання бар’єрів, які розділяють людей, вчить нас, що ми, як люди, маємо набагато більше спільного, ніж відмінного.
Працюючи разом над проектом, люди відчувають спільне почуття радості і успіху. Такий досвід впливає на нашу поведінку в сім’ї, громаді і країні. Культура, яка зростає, ґрунтуючись на такому розумінні і досвіді, є культурою миру.
Через служіння іншим ми можемо відчути глибоке почуття самореалізації. Індійський поет Рабіндранат Тагор писав: „Я мріяв, що життя буде радістю. Я прокинувся від мрій і побачив, що життя це - служіння. Я практикував служіння і побачив, що служіння є радістю”.
Висновок. Спосіб життя - в служінні
Служіння досягає своєї кульмінації, коли воно впливає на весь спектр життєдіяльності і стає невід’ємною частиною нашого способу життя. Найцінніші уроки в житті і найзначніший розвиток характеру і серця мають місце тоді, коли ми ставимо інтереси інших вище своїх власних. Це допомагає руйнувати бар’єри між поколіннями, релігіями, расами, статями і культурами завдяки взаєморозумінню, співпраці і повазі. Ми розуміємо, що ріст відбувається, тільки коли ми готові навчати і випробовувати самих себе. Саме так ми стаємо каталізаторами миру.
Акти служіння, в яких ми прагнемо задовольнити потреби інших є внутрішньо значущими і цінними. Духовні наслідки сердечного служіння ніколи не зникнуть. Допомагаючи полегшити страждання і покращити життя інших, ми робимо конкретні кроки до більш дбайливого, більш справедливого і більш мирного суспільства.
Досліджуючи взаємозв’язок між служінням і миром, ми виявляємо, що служіння розвиває багато аспектів культури миру. Коли люди працюють разом заради більшого добра, вони мають рівну цінність, розвиваються, зосереджуючись на спільній меті, вчаться толерантності до відмінностей одне одного і ділити відповідальність за процес і за результати.
Служіння – це щось більше ніж неординарні подвиги героя чи хобі дружини багатого чоловіка. Воно вимагає чогось глибшого, ніж наш зайвий час чи зайві гроші. Життя на благо інших є способом життя. Служіння досягає своєї кульмінації, коли воно впливає на весь спектр життєдіяльності і стає невід’ємною частиною нашого способу життя.
Виклик для розвитку нашого серця і характеру постійно супроводжує наше життя. Чим більше зростає наше серце і характер, тим більше ми стаємо здатними формувати гармонійні стосунки і сприяти культурі миру. Як фізичні вправи розвивають наші м’язи і сприяють здоров’ю, так само зосередженість на служінні іншим розвиває наші внутрішні можливості піклування, співчуття і віддавання. Врешті-решт служіння виходить за рамки діяльності і стає клеєм, на якому тримається цілісність суспільства.
Творчі меншини змінюють історію, як вчив британський історик Арнольд Тойнбі. Ті, хто служить, також мають потенціал змінювати історію і будувати культуру миру. Американський антрополог Маргарет Мід радила: „Ніколи не сумнівайтеся, що мала група ідейних, рішучих громадян може змінити світ. Насправді саме так все воно і відбувається”.
|
|
